Найголовнішою, найскладнішою та найдорожчою частиною комп'ютера є системний блок. Власне, системний блок (у класичному розумінні) і є комп'ютером. Решта обладнання призначена лише для введення і виведення інформації в різній формі та забезпечення управління системою. Тобто, якщо до системного блоку приєднати сучасніший монітор, клавіатуру або мишу, стане просто зручніше дивитися фільми, працювати з текстом або гратися, але можливості комп'ютера від цього не покращаться. Усі процеси, що відображаються на моніторі, відбуваються усередині системного блоку і саме пристроями, що знаходяться в ньому, визначається швидкодія (потужність) комп'ютерної системи.
Про будову системного блоку і йтиметься в цій публікації.
Основою будь-якого сучасного комп’ютера (системного блоку) є материнська плата (головна плата, англ. motherboard, MB, mainboard, розм. – мамка, материнка і т.д.) - плата, до якої приєднуються основні компоненти комп’ютера: центральний процесор, оперативна пам'ять, відеокарта, жорсткий диск, оптичний привод та ін. На ній також розміщуються USB та інші роз’єми для підключення обладнання. Головне завдання материнської плати – з’єднати всі компоненти і змусити їх працювати як єдине ціле – комп’ютер. Материнську плату неможливо не помітити, якщо відкрити кришку системного блока.
Детальніше про материнську плату читайте тут.
Процесор (центральний процесор, CPU) – серце комп’ютера (див. рис.). Він виконує всі команди користувача і «керує» іншим «залізом». Від його потужності залежить швидкодія комп’ютера і його можливості. На материнській платі процесор кріпиться в спеціальному роз’ємі, який називається роз’ємом центрального процесора чи сокетом (socket). Існує декілька видів сокетів, в кожен з яких можна встановити тільки процесори певного типу (з таким самим роз’ємом). Тобто, на материнську плату з Socket 775 можна встановити тільки процесори Intel Pentium, Celeron, Core 2 Duo, Core 2 Quadro та ін. з роз’ємом 775. Для процесорів AMD (Athlon, Phenom та ін.) знадобиться материнська плата з сокетом AM3 і т.д.
Детальніше про материнську плату читайте тут.
Процесор (центральний процесор, CPU) – серце комп’ютера (див. рис.). Він виконує всі команди користувача і «керує» іншим «залізом». Від його потужності залежить швидкодія комп’ютера і його можливості. На материнській платі процесор кріпиться в спеціальному роз’ємі, який називається роз’ємом центрального процесора чи сокетом (socket). Існує декілька видів сокетів, в кожен з яких можна встановити тільки процесори певного типу (з таким самим роз’ємом). Тобто, на материнську плату з Socket 775 можна встановити тільки процесори Intel Pentium, Celeron, Core 2 Duo, Core 2 Quadro та ін. з роз’ємом 775. Для процесорів AMD (Athlon, Phenom та ін.) знадобиться материнська плата з сокетом AM3 і т.д.
Поверх встановленого на материнську плату процесора кріпиться охолодження. Найчастіше, воно являє собою невеликий радіатор з вентилятором (куллером) для розсіювання тепла (див. рис.). Без охолодження процесор буде швидко перегріватися. При досягненні ним критичної температури комп’ютер вимкнеться. Поки процесор не охолоне, увімкнути його знову не вдасться. Перегрівання процесора можливе також у випадку забивання радіатора пилюкою. Для усунення проблеми зазвичай досить очистити його за допомогою побутового порохотяга чи іншим способом. Для профілактики, «прибирання» системного блока від пилюки корисно проводити періодично (раз у кілька місяців).
Модулі ОЗП (оперативного запам’ятовуючого пристрою, див. рис.) — складова частина комп’ютера, в які тимчасово зберігаються дані, необхідні процесору для виконання ним операцій. Після завершення таких операцій (наприклад, закриття програми) пов’язані з ними дані з оперативної пам’яті видаляються. У випадку запуску нових завдань (програм) в ОЗП з жорсткого диску підвантажуються дані, необхідні процесору в цей момент. Швидкість доступу до інформації, яка знаходиться в оперативній пам’яті, у сотні разів перевищує швидкість доступу до жорсткого диска. Це дає можливість процесору оперувати потрібною інформацією, отримуючи до неї практично миттєвий доступ.
Оперативна пам'ять буває кількох видів. На момент написання цієї статті, найсучаснішим та найшвидшим ОЗП був DDR III, хоч трохи повільніший DDR II вже кілька років залишається найпоширенішим.
На продуктивність комп’ютера впливає не тільки швидкість (тип) ОЗП, але й його об’єм. Якщо для виконання певних завдань процесору буде недостатньо оперативної пам’яті, для її розширення він використає частину жорсткого диску (так званий, файл підкачки або своп-файл (swap). Враховуючи, що швидкість доступу до жорсткого диску значно нижча швидкості доступу до ОЗП, комп’ютер жахливо «гальмуватиме».
Кожен тип модулів ОЗП має свій роз’єм. Тому на материнську плату, розраховану на підтримку ОЗП DDR II, модуль DDR III встановити неможливо (навіть фізично в слот він не ввійде).
Жорсткий диск (вінчестер, див. рис.) – запам’ятовуючий пристрій, на якому зберігається вся інформація, що є в комп’ютері. Чим більший об’єм вінчестера, тим більше на ньому можна зберігати різного роду файлів. Сучасні жорсткі диски приєднуються до материнської плати через інтерфейс SATA (див.рис.). Вінчестери великих об’ємів можуть перегріватися і потребують охолодження (як правило, невеликого куллера достатньо).
Відеокарта (відеоадаптер, графічний адаптер, графічний процесор, GPU) – частина комп’ютера, яка відповідає за швидкість обробки відеоінформації (див. рис.). Сучасні відеокарти підключаються до роз’єму PCI-Express материнської плати. Деякі материнські плати мають кілька роз’ємів PCI-Express. Це дає можливість одночасно використовувати декілька відеокарт, що робить графічну підсистему комп’ютера значно потужнішою.
Більшість материнських плат мають інтегрований (вмонтований) графічний адаптер. Його можливостей цілком достатньо для офісної роботи, тобто, обробки тексту, перегляду сторінок Інтернету, відео, фото і навіть гри в нескладні ігри (щось на зразок пасьянсу «Косинка» чи «Солітер»). Потужніша відеопідсистема потрібна професіоналам, які працюють з графікою, або ж любителям погратися в серйозніші ігри.
Потужна відеокарта в комп’ютері геймера бажаніша ніж високопродуктивний центральний процесор. Процесор середнього рівня і добра відеокарта в іграх залишать далеко позаду найсучасніший процесор з інтегрованим відеоадаптером. У той же час, для вирішення інших завдань (архівування файлів, перекодування відео, аудіо, робота в Фотошопі і ін.) потужний процесор потрібніший. Необхідно також враховувати, що надто слабкий процесор не дасть можливості відеокарті розкрити весь свій потенціал.
На материнській платі, як правило, э вмонтовані мережева та звукова карти, а також роз’єми для підключення оптичного (для запису/зчитування CD та DVD) і інших приводів. Для розширення можливостей комп’ютера в роз’єми РCI (див. рис.) можна встановлювати кілька типів пристроїв (модеми, ТВ-тюнери, Wi-Fi-адаптери, мережеві та звукові карти тощо).
Звичайно, що для роботи всього вищевказаного «заліза» потрібен блок живлення. Його потужність повинна задовольняти апетити процесора, відеокарти і інших «споживачів електроенергії».
ПРИНЦИП РОБОТИ КОМП'ЮТЕРА
ПРИНЦИП РОБОТИ КОМП'ЮТЕРА
До складу ПК входять наступні основні пристрої:
- системний блок;
- монітор;
- клавіатура;
- миша.
Крім того, до ПК можна підключити додаткові пристрої, які називаються периферійними (зовнішніми), які можна розбити на кілька груп.
Пристрої введення: сканер, цифрова фотокамера, графічний планшет.
Пристрої виводу: принтер, плотер.
Пристрої управління: трекбол, контактна панель, джойстик.
Пристрої, що виконують одночасно функції введення і виведення інформації в / з ПК: модем, звукова приставка, мережева плата.
Розглянемо призначення і склад названих компонентів Персонального Комп'ютера, і в першу чергу системного блоку.
На передній (чи фронтальній) стороні системного блоку є дві кнопки:
- Кнопка Power. Саме її натискають, включаючи комп'ютер і вимикаючи його після завершення роботи.
- Кнопка Reset призначена для перезапуску (перезавантаження) комп'ютера
Дисководи. Крім цього, на передній панелі обов'язково знаходяться декілька пристроїв, що працюють зі змінними носіями інформації, - дисководів. Головний, більший дисковод призначений для читання компакт - дисків різних форматів - CD - ROM, DVD або Blu - Ray. У старих системних блоках можна виявити невеликий пристрій для роботи з магнітними дискетами обсягом 1,44 Мб, але сьогодні це велика рідкість.
Роз'єми.
На передню панель більшості сучасних системних блоків винесено кілька роз'ємів для підключення зовнішніх пристроїв. Як правило, панель з роз'ємами розташовується в нижній частині системного блоку. Тут можна знайти один-два універсальних роз'єми USB, квадратне гніздо швидкісного порту FireWire, а також кругле гніздо для підключення навушників. При погляді на системний блокззаду легко заплутатися в численних гніздах і роз'ємах призначених для підключення зовнішніх пристроїв. Маленькі круглі роз'єми призначені для підключення мікрофона, навушників і колонок. Порти PS / 2 призначені для підключення клавіатури і миші. IEEE 1394 (FireWire). Цей швидкісний порт призначений для підключення зовнішніх пристроїв, що володіють високою швидкістю передачі даних, наприклад цифрових відеокамер або зовнішніх накопичувачів.Роз'єм LAN призначений для підключення до локальної мережі.
Немає коментарів:
Дописати коментар